Образ козака-запорожця, відтворений у численних портретах козака Мамая. Жодному іншому творові українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях. Козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в боротьбі з ворогами. Малювали «Козака Мамая» на полотнах, на стінах хат, на дверях, на віконницях, на кахлях і скринях.
Дослідників завжди цікавило питання: чому картину, на якій зображено українського козака, названо чужомовним ім’ям «Мамай». Відразу на думку спадає однойменний Золотоординський хан. На думку дослідника С. Бушака слово «Мамай» вживалося як синонім слів «козак», «запорожець», «розбишака», «волоцюга», «відчайдуха» й означало не ім’я козака, а характеризувало його заняття. Мистецтвознавець Д. Щербаківський вважав, що саме в часи гайдамаччини безіменному козаку-бандуристу, у «якого ім’я було не одно, а єсть їх до ката», додали ім’я «Мамай», яке перейшло потім і на копії старих картин козака-бандуриста і закріплено за всіма варіантами цієї картини.
Картини називали «Мамаями» переважно в усній традиції, а у підписах зустрічаються інші імена – Хома, Іван, Палій та інші.
Степанов С.І. “Грицько-запорожець. Характерник”, 2009 р. (із колекції Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Рудєва)
Живописний твір охтирського художника Сергія Степанова «Грицько – запорожець. Характерник» 2009 р. теж із цієї серії. Козак сидить, схрестивши по-східному ноги, в дорогому червоному ошатному вбранні, з люлькою та кобзою, що є символом національних традицій і співучої душі народу. Кінь на картині символізує вірність, дуб – могутність та силу духу. Зображення списа пов’язане з життям та смертю козака – спис завжди ставили на місці поховання. Він нагадував про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.«Козак-бандурист», «Козак-запорожець», «Козак Мамай» – все це назви картин одного типу. Зрозуміло, що образ Мамая – це передусім образ українського лицаря, можливо також, і мандрівного бандуриста чи кобзаря. Загальні риси композиції і головного образу дозволяють вважати ці твори народними картинами.