Сьогодні ім’я Валерія Кузьмича Грицая (1939 – 1992), мабуть, не дуже відоме молоді, але в пам’яті кількох поколінь лебединців зберігся образ чудової людини,талановитого митця, педагога, завжди оточеного учнями.
Народився Валерій Кузьмич 1 листопада 1939 року у м. Гадяч. Після закінчення Лебединського педагогічного училища в 1958 році, працював вихователем середньої групи у Синівському дитячому будинку, де керував духовим, струнним та естрадним оркестром. Там же проявилась його любов до художнього мистецтва.
“Бабине літо”, 1983
Так склалася доля, що з родиною він переїхав до Лебедина, де з 1968 року і до останніх днів життя працював учителем музики і малювання в Лебединській школі №6. В 1980 році закінчив Одеський педінститут ім. К.Д Ушинського. 23 травня 1990 року отримав звання учителя-методиста.
“Перед грозою”, 1964
Крім основної роботи, яка приносила задоволення, Валерій Кузьмич захоплювався мистецтвом та працював як самодіяльний художник. 4 жовтня 1992 року в Лебединському художньому музеї була відкрита персональна виставка Грицая, де експонувалося 87 живописних робіт; більшість із них пейзажі Лебединщини та натюрморти. Ліричне сприйняття навколишнього світу, щире відношення до живопису проходять через всю його творчість. Його картини розповідають про красу природи у різні пори року («Бабине літо», «Перед грозою», «Полтавський краєвид»). Роботи художника відносно невеликі та відзначаються глибокою і тонкою поезією.
“Полтавський краєвид”, 1990
11 травня 1992 р. Валерій Кузьмич відійшов у вічність, та залишив по собі добру згадку у своїх картинах.