Особистість і творчість видатного українського художника Павла Тайбера, що жив між Україною і Америкою на межі ХХ і ХХІ століть – справжня перлина для цінителів мистецтва. Художник монументально-декоративного мистецтва, заслужений художник України Павло Тайбер мав визнання не тільки в Україні, а й за кордоном.
Закінчивши Харківський художньо-промисловий інститут, він працював у різних жанрах живопису. Його талант формувався у шестидесятих роках – в період так званої «відлиги». Павло Тайбер довго шукав себе, писав великі монументальні роботи, займався оформленням різних споруд… Проте, серед його робіт немає картин на соціальні теми, він прагнув зображати світ спокійним, радісним і світлим. Більшість його робіт створені на особистих переживаннях та споминах.
Диптих «Літо» заводить глядача в країну дитинства з дивовижними деревами, мальовничими хатками та надзвичайними людьми. Однак це не «дитячий жанр». Створюючи свої картини, художник виходить на серйозну розмову з сучасниками не тільки про сільське життя, його будні та свята, а й про духовний світ людини, її моральні та життєві проблеми. Митець будує цілу гаму відносин, оперуючи силуетами: кольорові фігури людей, тварин, дерев та будівель здаються об’ємними та випуклими на площині.
Його форми і фарби абстраговані із реальності, тобто узагальнені до можливого і потрібного художникові образу. Картини – фантазії «Літо» – це поєднання натюрморту з квітами та яблуками, анімалістичного жанру і щось на зразок сімейної сцени з подружнього життя. Живність сцени, квіти та плоди землі створюють світлу і життєстверджуючу сторону живопису Тайбера. За це художника інколи називають примітивістом, який робить свій живопис чуттєвим, естетично значимим, особистісним.
Рами, що обрамляють картини, оздоблені написами з українських прислів’їв: «Вставай до сходу сонця, працюй до ночі, то матимеш калачі» та «На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить». Вибір прислів’їв перегукується з сільською темою, що відтворена на картинах.