Серед розмаїття обдарованих лебединських художників Іван Федорович Маліч яскраво виділяється багатогранністю свого таланту. Здається, уся палітра слобідського різнобарв’я розквітла на полотнах обдарованої щедрою милістю небес людини. Іван Федорович належить до тих впевнених мистецьких натур, які власне життя вибудовували самотужки.
Народився 14 серпня 1939 року на хуторі Гончари, що розташований між селами Бишкінь та Куданівка. В Бишкінській семирічній школі його талант помітив вчитель малювання Г.О. Косовський, настанови якого були дуже корисними для обдарованого хлопця.
Та до свого покликання Іван Федорович прийшов не одразу. Після армії він шість років працював на Маріупольському металопрокатному заводі. Але мистецтво вабило до себе… Тож, роботу на заводі хлопець проміняв на навчання в Мелітопольському культосвітньому училищі. У 1969 році закінчив факультет живопису та малювання Московського університету. Та, серцем і душею обдарований митець прикипів до рідного краю. Тож, одразу після навчання Маліч повернувся до Лебедина, де працюючи на педагогічній ниві, проявив себе талановитим вчителем малювання дитячої школи мистецтв.
Іван Маліч – учасник багатьох місцевих та обласних виставок, перша з яких була в Лебединському будинку культури, ще в 1972-му році. У Лебединському художньому музеї було дві персональні виставки художника у 1994 та 2005 роках.
Колеги відзначали надзвичайну манеру письма Івана Маліча. Його стиль – це власне і неповторне непоєднуване поєднання ліричного пейзажу Левітана з імпресіонізмом французьких художників. Улюблений жанр майстра – пейзаж, йому Маліч присвятив кращі свої роботи: «Хліба Лебединщини», «Осінь у Пристайловому», «Вечір у Куданівці». За простотою композиції, скромністю вибраних мотивів криється ціла філософія життя, притаманна тільки йому. Дуже часто свої краєвиди митець доповнював зображенням архітектурних споруд: «Куточок Лебедина. Воскресенська церква», «Троїцька церква, знищена комуністами». Це пояснюється не лише його любов’ю до старовини, а й виключно-живописними задачами. Саме архітектурні об’єкти ставали головними колористичними акцентами твору. Його мистецтво – це бажання передати красу природи з любов’ю і творчим натхненням.
Господь обдарував художника ще й літературним талантом. Іван Маліч видав дві книги автобіографічних нарисів «Дороги, политі кров’ю» та «Жага життя», а також збірку поезій «Думи з рідного краю». Не стало Івана Маліча 24 січня 2014 року, та пам’ять про нього живе у його творах та віршах