Багато людей у Лебедині пам’ятають талановитого художника, колишнього викладача дитячої школи мистецтв Івана Федоровича Маліча. Народився він 14 серпня 1939 на хуторі Гончари. Цей мальовничий хутір розташований між селами Куданівка та Бишкінь. Навчався в Бишкінській семирічній школі. Ще в початкових класах зародилася любов до малювання. Це захоплення помітив його вчитель Г.О. Косовський, який підтримував і допомагав хлопцеві.
Після служби в армії Іван Федорович шість років працював на маріупольському металопрокатному заводі. Та мистецтво вабило до себе. У 1967 р. закінчив Мелітопольське культосвітнє училище, а в 1969 р. – факультет малювання та живопису Московського університету мистецтв. Згодом працював у Лебедині на педагогічній ниві, де проявив себе талановитим вчителем малювання. Як професійний педагог та організатор, зацікавив та повів за собою ціле покоління лебединців на шлях мистецтва. Робота не обмежувалася лише майстернею. Часто у повному складі відвідували художній музей, працювали на пленері. У майстерні Івана Маліча навчалась обдарована молодь. Серед кращих студійців слід назвати Вікторію Ворожку ( Швачунову), яка стала відомою художницею.
І. Маліч – учасник багатьох місцевих та обласних виставок.
Перша виставка художника відбулася в Лебединському будинку культури ще в 1972-му році. За період своєї творчої діяльності відкрив дві великі персональні виставки у Лебединському художньому музеї ( 1994 та 2005 р.)
Манера його художнього письма – це власне і неповторне непоєднуване поєднання класики в стилі Левітана з імпресіонізмом французьких художників. Улюблений жанр майстра – пейзаж. Художник відображав красу того краю, де народився і виріс – « Хліба Лебединщини», « Осінь у Пристайловому», «Вечір у Куданівці». За простотою композиції, скромністю вибраних мотивів криється ціла філософія життя, притаманна тільки йому, як майстру пейзажу. Дуже часто його краєвиди доповнені зображенням архітектурних споруд міста: «Куточок Лебедина. Воскресенська церква», «Троїцька церква, знищена комуністами». Це викликано не тільки любов’ю до старовини, а й виключно живописними задачами – саме архітектурний об’єкт ставав головним колористичним акцентом твору. Його мистецтво– це бажання передати красу природи з любов’ю і творчим натхненням.
Окрім того, що Іван Федорович був чудовим художником, він видав дві книги автобіографічних нарисів « Дороги, политі кров’ю» та « Жага життя», а також збірку поезій « Думи з рідного краю».
Помер І.Ф. Маліч 24 січня 2014 р. та пам’ять про нього буде жити у його творах та віршах.